Уступися, хлопче, з дороги

 
 

Уступися, хлопче, з дороги




 

Гнав Яким з вітром, аж задихався. Станув, розглянувся. Він був далеко за селом на цісарськім гостинці (широкий військовий шлях). День весняний був красний, у природі гуло життям веселості, він сього не чув, не бачив.


Интернет реклама УБС

 
Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС  

«Нема чого йти додому, — думав пустунчик, — отець, напевно, уб'є на смерть. Утечу найліпше до вуйка (дядько (материн брат)), там бабуня мене не дасть. По дорозі буду питати людей, куди до Кавного; я знаю, що туди просто ідеться: ми тою самою дорогою їхали взимі на празник».
Пустився Яким до Кавного, де мешкав мамин брат, а його вуйко, і дуже добра бабуня.
Іде дорогою, йде, аж тут від лісу як не зашумить дерев'я, як не сипне Якимові вітер цілими пригорщами пороху в очі, аж згикав: смілість десь ділась, страх станув великий перед очима: перед ним ліс, а там повно диких звірят, вовків, ведмедів, з'їдять, та й тілько. «Може, ліпше вернути у село та скритися в шувари (зарості) під мостом, — думав. — Там буду сидіти так довго, аж умру мамі на збитки». Обернувся до села, зле... З поля бігла в провал удовиця Добушиха, Николи мама, заводила — страх. Хтось дав їй знати, що дитину покусали оси. Під самим селом несли школярі бідного хлопчину до школи, і Трудолюб указував щось рукою в сю сторону, де стояв Яким. Старий Гринь Воробець також стояв коло вчителя.
— Уступися, хлопче, з дороги, не видиш, брика (хура, велика крита повозка) їде! — крикнув візник, ідучи попри коні.
Яким скочив над фосу (канава, рів), смотрить, брика, як хата велика, з дверми, з вікнами, їде дорогою, аж три пари коней тягнуть, два візники поганяють, ціле диво. Іще якась помана, убрана в червоний контуш, скаче по візниках, править комедії, тільки гляди, смійся до розпуки: батогом коні поганяє, люльку курить, візникам глумиться, камінчиками в других мече, різні дурниці коїть. Се була мавпа, та хоч Яким не знав її з опису, все-таки зібрала його велика цікавість, він забув про дім, родину, про те, що зробив злого, пустився навмання, йде за возом, подивляє чудо-диво.
— А ти де сунеш, хлопче? — спитав візник.
— До Кавного, до вуйка.
— Чому ж ти сам?.. Знаєш дорогу?..
Яким не відзивався, тільки йшов попри коні.
Минули ліс один, другий, станули при одній корчмі попасати, з брики вийшов пан ситний, червоний, плечистий, а за ним два пси. Він приступив до Якима, став розпитувати, звідки йде і куди? В короткім часі знав про все, що хлопець зброїв (накапостити, нашкодити, накоїти) і чому втік з дому. Йому якраз такого хлопця було треба до послуги; задумав звербувати його до себе.
— Я твого тата бачив у селі, — мовив пан до Якима, — він ішов поза фосу, його тут щойно не видно. Питався людей за тобою і мав якийсь посторонок у руках.
Яким поновно (повторно, вдруге) налякався, приступив ближче до воза, тільки що й не сказав: «Візьміть мене, сховайте до своєї брики».
Пройдисвіт доміркувався сього і каже:
— Отеє моя хата; як хочеш, ходи зі мною, а там сховаєшся безпечно перед вітцем. По дорозі, як будемо переїздити коло твого вуйка, то злізеш собі і зараз з хати до хати.
— А ви знаєте мого вуйка добре?
— Іще й як знаю;  я  в нього колись хотів коня купити.
— Добре, я їду з вами.

 

 

Проект Click To You генерирует уменьшенные ссылки до 11 символов . Сокращение длинных ссылок.;Хозяйство Озерное: рыбалка в Подмосковье для профессионалов . Выбор места для лова.

 

Басня – краткий рассказ, чаще всего в стихах, главным образом сатирического характера. Басня – жанр иносказательный, поэтому за рассказом о вымышленных персонажах (чаще всего о зверях) скрываются нравственные и общественные проблемы.



Обновлен 20 июл 2014. Создан 19 дек 2013



 

Сайт знакомств лавпланет