Відбувається багато чого

 
 

Відбувається багато чого




 

Усе, про що я думаю, коли стою погожим ранком і розглядаю степи за узліссям, і коней, і весь цей широкий світ. Що діється? Які наміри Гандальфа?


Интернет реклама УБС

 

 
Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС  

А ці... буррарум... - у горлі в нього хрипко загуркотіло, наче хтось узяв фальшивий акорд на органі, - ці орки й хлопчисько Саруман у своєму воронячому гнізді? Мені хотілося б увійти в курс справ. Тільки говоріть, будь ласка, не поспішаючи.

- Відбувається багато чого, - сказав Меррі. - Навіть якби ми половину слів ковтали, і то б довго розповідати довелося. Але ти ж сам радив нам бути обережнішими. Як же ми станемо тобі одразу все викладати? Не ображайся, але нам хотілося б знати, що ти збираєшся з нами робити й на чиєму ти боці? Чи знайомий ти з Гандальфом?

- Авжеж, - відповів Древес. - Він єдиний з магів, хто по-справжньому піклується про долю зеленої братії... А ви його знаєте?

- Знали, - сумно відповів Пін. - Він був нашим проводирем і щирим другом...

- Ну, тоді я відповім і на інші ваші запитання. Що я буду з вами робити? Чи ви хотіли сказати «для вас»? Без вашої згоди - нічого не зроблю. Разом же ми можемо зробити багато чого. Тепер - на чиєму я боці? Нічого мені про ніякі боки невідомо. Прямую собі своєю дорогою. Але можливо, наші з вами шляхи на якийсь час  зійдуться. А чому ви згадали про мого доброго друга Гандальфа так, наче... гм-гм... його історія вже закінчилася?

- Та тому, - сумно відповів Пін, - що історія хоча й не закінчилася, Гандальф з неї випав...

- Охо-хо, гм-гм, - пробурмотів Древес. - Ну-ну... Гм-гм... «ам не знаю, що вам сказати. Гаразд, розповідайте...

- Ми охоче все розповімо, - промовив Меррі. - Але це буде тривала розповідь. Чи не поставиш нас спершу на землю? Ми могли б присісти й погрітися на сонечку. Ти не втомився нас тримати?

- Мене втомити не так уже легко. А от присісти... Я, так би мовити, сидіти не вмію. У мене мало... як це кажуть? - мало гнучкості. А сонце вже сідає. Давайте-но залишимо цю... зараз, зараз... як ви називаєте це місце?

- Скелю? - підказав Пін.

- Прискалок? Вершину? - додав Меррі. Древес повільно повторив за ними:

- Вершина? Скеля? Ну, нехай буде скеля. Хоча це надто коротке ім'я для того, що стоїть тут від створення світу... Ну та нехай. Підемо.

- Куди? - запитав Меррі.

- До мене додому. Точніше, до однієї з моїх осель.

- А це далеко?

- Як вам сказати? Для вас, може, і далеко. А яке це має значення?

- Ти бачиш, ми загубили весь свій скарб, - пояснив Меррі. - У нас і харчів не залишилося.

- Ага! Гм... Про це не турбуйтеся, - сказав Древес. - Я пригощу вас таким питвом, від якого ви довго-довго будете рости й зеленіти. Ну, а коли вам знадобиться піти, вкажіть, куди вам треба, і я віднесу вас. Ну що ж, ходімо?

Не випускаючи гобітів з долоні, Древес підняв спершу одну, потім другу величезну ногу, присунувся до крайки карнизу і став поважно спускатися, чіпляючись за скелю пальцями ніг, наче корінням. Опинившись унизу, він рушив повільними, широкими кроками, дотримуючись берега річки і піднімаючись усе вище й вище вгору. Одні дерева міцно спали й не помічали велетня; інші здригалися і поводили гіллям, вітаючи його. Дорогою Древес щось бурмотів; ані на мить не вщухало дзюрчання потоку звучних і незрозумілих слів.  Спочатку гобіти мовчали. їм було на диво спокійно й затишно в долоні старого ента і досить поживи для роздумів. Потім Пін усе ж наважився подати голос:

- Прошу вибачення, можна запитати? Чи не поясниш ти, чому Келеборн застерігав нас, щоб ми сюди не ходили? Він казав, що заблукати тут дуже небезпечно.

 

 

 

Басня – краткий рассказ, чаще всего в стихах, главным образом сатирического характера. Басня – жанр иносказательный, поэтому за рассказом о вымышленных персонажах (чаще всего о зверях) скрываются нравственные и общественные проблемы.



Обновлен 11 ноя 2014. Создан 10 дек 2013



 

Сайт знакомств лавпланет