Так, справді, тяжкі часи надходять

 
 

Так, справді, тяжкі часи надходять




 

Я всього лише капрал, — скромно відказав півень. — Так, справді, тяжкі часи надходять, пане офіцере.

— Капрал може мати мужніше серце, аніж дехто з полководців. Зрештою, кожен солдат носить у ранці маршальський жезл…


Интернет реклама УБС
 
Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС  

— Ехе-хе, — журно зітхнув півень, — але не в цьому мандрівницькому вузлику.

— Я бачу у вас на мундирі вицвілі стрічечки, а орденів дурно не дають. Якщо вибухне війна, всі будуть потрібні, надто ж ті, хто має бойовий досвід. — Гонець швидко підвівся й загнуздав коня. — Бажаю вам щасливої дороги. Бог дасть, знайдете роботу і хліб, а може, й натрапите на слід злочинців.

Гречно вклонившись, поцілував лапку Хитрусі, обійняв півня й кота.

Скочив у сідло і з копита рвонув чвалом. Вже далеко, на вершині пагорба, обернувся й махнув капелюхом.

— Ви чули… — почала Хитруся, складаючи рештки харчів.

— Пора в дорогу й нам, не гаймося!

«Може, я знайду королівну і вона мене покохає», — замріявся Мишібрат. Він зірвав жмуток трави, нишком поплював на неї і витер чоботи.

Друзі вийшли з тінистої гущавини. Далі побрались узліссям, де пахло нагрітою живицею, хвоєю, материнкою та сонцем.

Над полудень добилися до роздоріжжя. Там стояла велика дошка з недавно наклеєним оголошенням.

— Я трохи короткозорий, — морщив брови півень.

— А мені сонце сліпить очі, — викручувався Мишібрат.

Тоді Хитруся підняла мордочку й прочитала вголос:

УЧОРА ВИКРАДЕНО БЛАБЛАНСЬКУ КОРОЛІВНУ ВІОЛІНКУ

На зріст маленька, обличчя миле, очі ясні, волосся біляве, шкіра біла, як молоко. Одягнена у блакитну сукенку й золоті черевички з діамантовими пряжками. В руці віяло.

Хто знайде, хай з ласки своєї приведе її на найближчий пост королівської гвардії. Розмір винагороди не обмежений. Будь-яку інформацію буде щедро оплачено. Беру на себе спорядження добровольців, що схочуть взяти участь у розшуках.

Далі йдуть підписи, зрештою, нерозбірливі, виразно видно тільки велику тютюрлістанську печатку з короною.

— Ну, тепер ми її легко впізнаємо, — плеснув лапками Мишібрат.

— Та я королівну вже раз бачив — на параді в Блабоні, і якщо навіть її перевдягнуть, все одно вгадаю, — запевнив півень.

— Але де ж її шукати? В який бік податись?

— Вперед, просто за вітром, — потягла гострим носиком Хитруся.

Зустріч з Мозолем

Над мандрівниками шуміли величезні старі дерева, тримаючи на собі зелені арки, що терпко пахли нагрітим листям. Крізь сплетені руки-віти сіялося сонячне сяйво. Хилячи кучеряві голови, велетні зітхали й сонно гомоніли.

А далі стелились луки, де леліли майже непорушні від спеки потічки. Над ними хмари метеликів спивали мед з квіток і маяли білими та жовтими хустинками перед здивованими очицями наївних незабудок.

Ген, аж до самих стін білених хаток, тяглися побрижені вітром нивки всілякого збіжжя. Скрипіли колодязні журавлі, ліниво перегавкувалися собаки. І все навколо, повите тремтячим теплим маревом, було якесь нетривке й таке гарне, що подорожні мимохіть зупинялись і зачаровано вдивлялися в цей сонячний краєвид, який, здавалося, міг зникнути від одного подиху.

І знов заглиблювались у березові гаї, ступали на галявини, зарослі ще не розквітлим вересом, де великі жуки, сріблясті й зелені, неохоче підіймали блискучі металеві надкрилля й, висунувши прозорі плісировані крильця, відлітали, сердито гудучи на тих, хто порушив їхню дрімоту на над’їденій суниці.

— Ви знаєте, що в нас кінчаються припаси? — заговорила Хитруся. — А навряд чи ми щось знайдемо в цій глушині, — показала на довколишні ліси.

— Нічого, до кордону з Блаблацією — лише один день ходу, — махнув крилом півень.

— Значить, десь тут викрадено королівну Віолінку, — пильно розглянувся навкруг Мишібрат.

— Отож-бо і є!

Сутеніло. Коли-не-коли розлягалося кумкання деревної жабки, неначе хтось бив у маленький барабанчик.

— Знов заночуємо в лісі?

— А ти так скучив за ліжком, Мишібрате?

— Що те ліжко! Найкраще мені спалося на мішках з борошном, під шум води, що лилася на колесо, — відказав розчулений спогадами кіт.

Раптом здаля долинув крик, приглушений шелестом листя, що вкладалося на сон.

Капрал Пипоть наддав ходи.

— Поскачеш, як я тобі заграю, ти, ледацюго! — почувся сердитий голос, а потім ляск бича й рев:— Співайте, співайте, всі до одної! Голосніше, ви, ненажери, шкірогризи, кровопивці!

Забриніла гітара, й полинув тихий спів:

Любо нам скакати

на тугім канаті!

А як же ж радіє

наш господар-тато!

Хоче він, щоб пурхав

я, мов птах крилатий,

а як ні, то буде…

 

Кращі кухні , мебель для кухни на заказ;На сайте mebelvarendu.ru аренда диванов быстро и недорого . Прокат диванов и другой мебели.

 

Басня – краткий рассказ, чаще всего в стихах, главным образом сатирического характера. Басня – жанр иносказательный, поэтому за рассказом о вымышленных персонажах (чаще всего о зверях) скрываются нравственные и общественные проблемы.



Обновлен 18 июл 2014. Создан 07 дек 2013



 

Сайт знакомств лавпланет