ПТАШИНА ЛЮБОВ

 
 

ПТАШИНА ЛЮБОВ




 

Ураз споночіло. І морок той був неприродно сизий, страшний. З жаху перед ним усе заніміло.
Над нашими головами за високими соснами спалахнула сліпуча блискавка і з виляском, оглушливо вибухнув грім.


Интернет реклама УБС

 
Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС  

Я підхопив доньку на руки і чимдуж подався у найближчі густі кущі. За першим спалахом різонув очі другий, третій... Ще страшніший, ще оглушливіший вибух грому розлігся над лісом. У кущах стало так темно, ніби на них упала важка чорна ковдра.
Донька злякано притулилась до мене, замружила очі, сховала на грудях обличчя. Я швиденько зняв піджак і прикрив ним Оленку.
Цяпнули по листю перші важкі краплі дощу...
За мить він кинувся на ліс, мов лютий звір на здобич. Задзюрчала, залопотіла між гіллям вода, зашелестіла в сухім листі, забулькотіла в канавках. Я відчув: холодні струмки котяться по моїй спині. Щільніш загорнув у піджак і притис до себе доньку... З годину тому вийшли ми грибів пошукати, та й незчулися, як у лабети до грози потрапили. І ніякого в нас захистку, окрім галуззя над головою. Хоч яке воно густе, та хіба ж витримає отакий шалений натиск води?
Раптом кроків за два від нас побачив я дивну картину. Низенько в кущах— пташине гніздечко. Крихітне, а птаха — ледь більша за жолудя. Стоїть, міцно спершись лапками у крайки гнізда, тремтить, неборака, крильця й хвостика віялом розпустила, кожну пір'їну нашорошила, голівку пригнула до гніздечка—прикриває чотирьох малюків. Вода дзюркотить, скрапує їй на спинку, а далі по крильцях, по шийці, по хвостикові збігає, а в гніздечко не потрапляє. Пташата повистромляли дзьобики і дрімають. Солодко їм спиться, повітря грозовою свіжістю напоєне, і не відають вони під материним захистом, що то за пекло зчинилося довкіл. Я мимохіть щільніш притискаю до себе доньку, аби не намокла, а сам тягнусь рукою до ряснолистого пагона. Зламую його і непомітно заношу над птахою, аби ж і її прикрити від зливи. А вона, як здалося, кинула на мене карою пшонинкою ока і мовчить, не ворухнеться.
Так і сидимо, захищаємо своїх діток від зливи.
Я підняв полу піджака, щоб і донька бачила пташину, як вона діток своїх любить.
Скоро гроза минула.
Дощ перестав.
Визирнуло з-за сизої волохатої хмари сонечко. Визирнуло і ніби зітхнуло: такої шаленої грози ще не було цього року. Услід за цим застрибали з краплини на краплину, засяяли в листі, посипались золотими легітками на землю сонячні промені.
Ліс ворухнувся, ожив. Заспівали птахи, передзвін покотився з краю в край. Десь за кущами жебонів у западинці серед трави струмок.
Я прибрав галузку, птаха стріпнулася, і дрібнесенькі краплинки дощу бризнули від неї в усі боки.
Мені було приємно, що пташка нас не злякалася, що ми разом пересиділи грозу. «Ці-ці-ці-ців-ці-ці-ців»,— тоненьким голоском заговорила вона, застрибала з галузки на галузку, і я зрозумів її так: «Хоч ви й добрі... і спасибі вам за допомогу, але не заважайте моїм маленьким спати...»
Ми вибрались з ліщини. Одразу ж за кущами, у траві неподалік старої сосни, стрівся нам гриб-боровик. Кремезний, у мокрому коричневому капелюсі. Він, здавалось, уже давненько ждав нас, і ми з радістю взяли його до кошика.


 

 

Басня – краткий рассказ, чаще всего в стихах, главным образом сатирического характера. Басня – жанр иносказательный, поэтому за рассказом о вымышленных персонажах (чаще всего о зверях) скрываются нравственные и общественные проблемы.



Обновлен 09 сен 2014. Создан 03 дек 2013



 

Сайт знакомств лавпланет