Дивовижне почуття

 
 

Дивовижне почуття




 

Дивовижне почуття охоплює Юру завжди, коли йому доводиться виходити на арену. Якийсь холодок остраху на серці. Якась скороминуча невпевненість у собі. Але тільки потрапить він під вогні прожекторів,


Интернет реклама УБС

 
Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС  

побачить обличчя глядачів, зробить перший курбет чи перше сальто, як одразу ж все те зникає і приходить душевне піднесення, почуття власної сили.
Так було й цього разу. Ось у вічі вдарило яскраве світло, пролунала знайома мелодія   вальсу, і Юра   вже   вільно, легко та спритно перекидається в повітрі, робить стойки на плечах і головах партнерів, перелітає з рук у руки. Він — найменший в акробатичній групі, і тому всі інші партнери граються ним, моа м'ячиком.
Номер виконано блискуче. Одна акробатична вправа блискавично змінюється іншою. Глядачі не встигають отямитися від зливи спортивних комбінацій.
Юра добре знає, чим все це закінчиться. Клоун піднесе йому і рожеву квітку і скаже, що це передали оті малята, які, мов горобці, почіплялися на гальорці. Юра виконає низку гімнастичих вправ ще й з тією квіткою, і тільки тоді вся група здійснить аключний, найскладніший, акордний свій номер. Розмова з клоуном  та Юрин індивідуальний номер потрібні є тільки для того, щоб повеселити глядачів, а й щоб дати коротенький перепочинок акробатам  перед останнім,  найскладнішим трюком. Адже нелегко протягом десяти  хвилин  витримувати такий шалений темп роботи!.. ЧЮра  жде  клоуна.  Але  дивно:   час  минає,  а  він  чомусь  не г       з'являється з-за лаштунків.
Якийсь незрозумілий і тривожний рух побіг по рядах.
Увага глядачів відвернута на щось інше...
В одному місці зали ще лунають ріденькі невпевнені оплески, а вже в іншому — люди нахиляються одне до одного, про щось перешіптуються. Обличчя у багатьох занепокоєні й розгублені. Оркестранти перестали грати, диригент чомусь заспокоює їх обома руками, забувши про свою паличку. Що сталося?..
Але ось відхиляються половинки оксамитової завіси з золотистими китицями і з-за лаштунків виходить... ні, не ведучий і не клоун, а незнайомий чоловік у звичайному сільському одязі. У нього — засмагле на сонці і вітрах обличчя, довгі українські вуса.
Він піднімає руку, встановлює тишу і говорить: — Товариші!.. Тільки що радіо повідомило, що почалась війна. Німецькі фашисти, зламавши договір про ненапад, сю ніч перейшли наш кордон і почали наступ. Бомбили вже кілька наших міст... Тихіше, тихіше, товариші!... Без паніки!.. Вистава припиняється. Розходьтеся по домівках. Всім військовозобов'язаним негайно прибути до контори колгоспу!..
Він ще щось говорив, вигукував, але почути його було вже неможливо. Загрюкали, затріщали лавки, зчинився неймовірний галас, у якому нічого не можна було розібрати. Люди тиснулися до дверей, бігли на арену, тикались у всі щілини, шукаючи, де можна було б найшвидше вискочити із цирку.
Юра теж намагався протиснутись за лаштунки, але даремно. Ті ж самі люди, які тільки що аплодували йому і дивились на нього захопленими очима, тепер не звертали на нього ніякої уваги, штовхали його і кудись несли, підперши плечима та боками.
— Тату!.. Татку!..— закричав Юра, злякавшись.
Але якимось дивом у цьому безладному натовпі поруч з Юрою опинилась мама.
— Юрасику! — закричала вона не своїм голосом, обхопила його обома руками і притиснула до себе...

 

 

Synology

 

Басня – краткий рассказ, чаще всего в стихах, главным образом сатирического характера. Басня – жанр иносказательный, поэтому за рассказом о вымышленных персонажах (чаще всего о зверях) скрываются нравственные и общественные проблемы.



Обновлен 31 авг 2014. Создан 28 ноя 2013



 

Сайт знакомств лавпланет