Я вирішив приголомшити батьків

 
 

Я вирішив приголомшити батьків




 

Я вирішив приголомшити батьків за вечерею.

            Повернувся з роботи тато. Мама мерщій розповіла йому про мої пошуки зелені у льоху. Під час вечері я був німий. Тато дивувався.


Интернет реклама УБС
 
Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС  

            — Що це ти. Альфонсе, повісив носа? — запитав він. — Тому, що не знайшов зелені у льоху?

            Хотів я так погрозливо зиркнути на тата, але передумав і мовчки заходився знову біля своєї тарілки.

            — Певно, щось сталося, — сказав тато до мами.

            — Неприємності в школі? — запитав він мене. Після вечері я завжди показую татові свої зошити і щоденник.

            Мою мовчанку він пояснив, мабуть, тим, що в якомусь із моїх зошитів стоїть четвірка чи п'ятірка[*].

[* Німецькі оцінки "5" і "4" відповідають нашим "1" і "2".]

            — Ну, розповідай, — підбадьорив мене тато.

            Я ніби зовсім знітився і пробелькотів:

            — Я... сьогодні... ти знаєш... ну... одержав зауваження.

            Тато відкашлявся. Це погана ознака. Перше зауваження за весь час мого навчання в школі! Завжди з поведінки у мене було "відмінно" і лише інколи "добре".

            — То, кажеш, зауваження. А чому? — руба поставив питання тато.

            — Я... я пропустив чотири уроки і вчителя назвав твердолобим.

            Мама злякано відсунулась із своїм стільцем назад. Вона спочатку не повірила моїм словам.

            — Ти прогуляв і свого вчителя... — затнулася вона, — свого вчителя назвав твердолобим?

            Я втупився в тарілку і кивнув. Але цього мені було замало, і я додав:

            — А ще я плювався в класі і тепер мені хоч тікай із школи.

            Я ще не договорив до кінця, як тато грюкнув кулаком об стіл.

            — Неймовірно! Ти поводишся у школі мов дикун!

            Мама зблідла. Вона лише сказала:

            — Що ти тільки собі думаєш?

            Я вже хотів вигукнути:

            "Та сьогодні ж перше квітня!" і "Гарно ж я вас піддурив!", але не зважився. Тато й мама тим часом напосілися на мене. Тато так стис мені руку, що аж заболіло. Я не міг виправдатися — вони жне давали мені й слова промовити.

            — Може, завтра ти назвеш і мене твердолобим? — гнівно запитав тато і ще дужче стис мою руку.

            — Марш спати! — наказала мама (вона побоювалася, що тато ще дужче розгнівається).

            Мама виштовхнула мене в спальню і зачинила за мною двері. Тепер можна б і засміятись, адже я славно пожартував! Але мені було не до сміху. Засміюсь, а тато почує і подумає: я вчителя назвав твердолобим, у класі плювався, а тепер і над ним сміюся!

            Через хвилину я знову пішов до вітальні. Мені хотілося все пояснити.

            — Я ж тільки...

            Тато зразу ж перепинив мене:

            — Не виправдовуйся, Альфонсе.

            Мама теж додала:

            — І взагалі, чому ти досі не роздягся? Тебе ж відправили спати!

            Грюкнули двері, і мені довелося лягати спати. Потроху розлютився і я. Ну, коли так, то нічого вам не скажу!

            Якийсь час я чув, як тато з мамою говорили про мене, але що саме, не дібрав. Лише почув, що мені треба дещо прикрутити гайки.

            Спав я погано, а серед ночі й зовсім прокинувся. Приснилося мені, начебто я плювався в кімнаті, за що тато замкнув мене в льоху, де було повно петрушки та іншої зелені. Не спалося, і я став думати про свій першоквітневий жарт. Тоді тихо встав, узяв аркуш паперу, ручку і пішов у вбиральню. Ввімкнув світло й написав великими літерами таку цидулку:

            "Зауваження, яке я нібито одержав за те, що назвав учителя твердолобим, плювався в класі і прогуляв уроки, — вигадка. Все це першоквітневий жарт. Ваш Альфонс".

            Я поклав записку біля дзеркала, де вранці голиться тато, і задоволений пішов спати. Вранці я не побачив тата. Він пішов на роботу не попрощавшись, як звичайно, зі мною. Мама мовчки подала мені сніданок. Я міркував собі: чи вони образилися на мене за той першоквітневий жарт, чи вважають, що я справді одержав зауваження і своєю запискою хочу викрутитися.

            Другого квітня вся наша сім'я була якась сердита. Певно, так буває завжди після справді вдалого першоквітневого жарту.

 

 

 

 

Басня – краткий рассказ, чаще всего в стихах, главным образом сатирического характера. Басня – жанр иносказательный, поэтому за рассказом о вымышленных персонажах (чаще всего о зверях) скрываются нравственные и общественные проблемы.



Обновлен 11 апр 2015. Создан 28 ноя 2013



 

Сайт знакомств лавпланет